Жінка, яка пізнала та навчилася любити себе, починає жити у світі зовсім по-іншому. Та, яка прийняла і полюбила свою самотність, перетворивши її на насолоду, робить у житті зовсім інші вибори. ⠀
Вона перестає дивитися на світ очима тривожної дівчинки, яка шукає в кожному чоловікові того самого, який прийде, врятує, полюбить, подбає і нарешті полегшить її страждання, замінюючи тим самим матір. Вона перестає прикидатися самостійною. Перестає відігравати роль незалежної та успішної, чекаючи того моменту, коли зможе емоційно повиснути на комусь. Її радість не напускна та перестає бути маскою для залучення чоловіків. Її радість стає просто умовою життя.
Вона вже не шукає у чоловіка батька. Вона стає матір’ю та сестрою сама собі. Вона може багато і із задоволенням бути одна. ⠀ Вона взагалі перестає шукати щось зовні, бо знайшла себе. І знайомий багатьом «що шукає» жіночий погляд, який так добре знає будь-який чоловік, зникає назавжди, поступаючись місцем погляду всередину себе. Або погляду в небо у пошуках Бога. Зріла жінка починає дивитися на світ спокійно та поблажливо, через любов до себе та розуміння життя.
Вона більше не погоджується на сумнівний зв’язок із чоловіком у примарній надії на те, що він зміниться на краще. Подорослішає і знайде себе, ставши тим ідеалом, який вона завжди хотіла побачити поруч. Вона залишає ілюзорні спроби змінити та виховати чоловіка. ⠀ Вона готова бачити поряд лише того, кого вона зможе прийняти за номіналом, без доопрацювань та удосконалень. Чи зможе полюбити такого, як є, розуміючи, що житиме саме з цим, а не зі своїми фантазіями.
⠀Вона точно знає, на що готова, а на що ні. Що може і вправі змінити, що ні. Вона знає, що любов, прийняття і життєва мудрість працюють краще за спроби «причинити добро». Але навіть м’якість, любов і прийняття не гарантують їй нічого, крім того, що вона зможе бути щасливою сама з собою зсередини. А справжнє, внутрішнє, не показне щастя, що має тверду основу, завжди знайде можливість створити щастя у світі. Тому що зовнішнє щастя лише відображення внутрішнього. ⠀
Аглая Датешидзе
